Міжнародна організація з міграції (МОМ)

Міжнародна організація з міграції (МОМ) почала свою роботу в 1951 році як  Тимчасовий міжурядовий комітет з питань переміщення мігрантів з Європи (PICMME). Тоді ж організація мали за мету допомогти європейським урядам визначити країни для переселення приблизно 11 мільйонів людей, які були змушені покинути свої домівки внаслідок війни.

Протягом другої половини 20 століття організація трансформувалася від логістичної агенції до міграційної. У 1989 році зʼявилась назва Міжнародна організація з міграції (МОМ). Наразі МОМ налічує 175 держав-членів і ще 8 держав мають статус спостерігача.

МОМ підтримує мігрантів у всьому світі, розробляючи ефективні заходи реагування на мінливу динаміку міграції, і, таким чином, є ключовим джерелом консультацій з питань міграційної політики та практики. Організація працює в надзвичайних ситуаціях, розвиваючи життєстійкість усіх людей, які переміщуються, і особливо тих, хто перебуває у вразливому становищі, а також розбудовуючи потенціал урядів для управління всіма формами та наслідками мобільності.

Організація керується принципами, закріпленими в Статуті Організації Об'єднаних Націй, включаючи дотримання прав людини для всіх.

МОМ та Україна

Представництво МОМ в Україні почало працювати в Києві у 1996 році, коли Україна отримала статус країни-спостерігача при МОМ. У 2001 році Україна звернулась із запитом про надання їй статусу країни-члена МОМ, і у 2002 році Парламент України ратифікував статут організації.

Представництво МОМ в Україні надає допомогу внутрішньо переміщеним особам (ВПО) і людям, які постраждали від війни, протидіє торгівлі людьми, надає допомогу Уряду у протидії неврегульованій міграції та покращенні системи управління міграційними процесами,а також розробляє політику в галузі охорони здоров’я, яка враховувала б мігрантів.

З початку повномасштабної війни в Україні МОМ переорієнтувала свої програми та проєкти та з лютого 2022 року по березень 2023 року охопила близько трьох мільйонів людей гуманітарною підтримкою, яка включає надання непродовольчих товарів та предметів гігієни; заходи у сфері водопостачання, санітарії та гігієни; багатоцільову грошову допомогу; медичну допомогу та заходи у сфері психічного здоров’я та психосоціальної підтримки; сприяння колективним центрам; захист та інші види допомоги.